Казка з трагічним фіналом

60 років тому, 1 липня 1961 року в містечку Сандрінгемі, що в графстві Норфолк, в родині 8-го графа Джона Спенсера народилася дочка, яку назвали Діаною. Тож якби не трагедія, нині принцесі виповнилося б 60…

Важко уявити, чи не так? Що ж, історія не знає умовного способу… Загибель Діани ми сприймаємо як безглузду, жорстоку випадковість. Але якщо задуматися, то легко дійти висновку, що казка мала закінчитися, катастрофа мала статися. Якщо не в Парижі, так в Римі або де-небудь в Каїрі. Адже принцеса перебувала в постійному стані втечі. Втечі від дійсності, яка ходила за нею по п’ятах.

Родом з дитинства

Восьмий граф конче хотів отримати дев’ятого, тобто спадкоємця. А його дружина Френсіс, між іншим дочка барона, як на зло, безпардонно народжувала дівчаток. Леді Сара, леді Джейн, леді Діана… Перед Діаною з’явився на світ хлопчина, якого навіть встигли назвати Джоном, але він почив у бозі через 10 годин після народження.

Довгих 13 років Френсіс зазнавала принижень і образ, оскільки граф поводився відверто по-свинськи. З п’ятого заходу Френсіс все ж втілила в життя мрію чоловіка і народила йому сина Чарльза, але стосунки у подружжя вже були геть зіпсовані. При розлученні Джон Спенсер вирішив скористатися правом сильного і залишити дітей собі. Найгуманніший суд у світі прийняв його сторону, і Френсіс змушена була здатися, точніше просто забратися по-доброму.

Самотність дамі не загрожувала, оскільки на неї вже чекав чоловік, з яким вона познайомилася за рік до закінчення розлучного процесу. Діані тоді було вісім років, і вона згодом зізнавалася, що її довго переслідував хрускіт гравію, по якому їхала машина з матір’ю.

Багатодітний батько теж не став ловити гав, а нашвидкуруч одружився на своїй коханці на ім’я Рейн Маккоркодейл. Діти взяли мачуху в багнети. Вони не віталися з нею в коридорах, відмовлялися їсти за одним столом і прозвали «кислотним дощем» (нагадаємо, що «рейн» англійською — «дощ»). Для Діани склалася досить чітка перспектива — тікати з дому, чим раніше, тим краще.

У віці 12 років вона вступила до привілейованої школи для дівчаток в графстві Кент, але вчилася погано і не змогла її закінчити. Якийсь час навчалася танців у Швейцарії. У подарунок на 18-річчя отримала квартиру в Лондоні, куди й переселилася в компанії трьох подруг.

Щоб заробити на прожиток, Діана працювала в дитячому садку «Молода Англія» і служила нянькою в одній сім’ї. Хай там як, при цьому дівчинка оберталася у вищому суспільстві, і це «обертання» незабаром принесло плоди. Знайомство зі спадкоємцем престолу було лише питанням часу.

Принц Чарльз спочатку залицявся до старшої сестри Діани — Сари, але вчасно зорієнтувався і знизив вікову планку. Стосунки пари розвивалися стрімко.

Красуня і чудовисько

Діана вийшла заміж за принца Чарльза в 1981 році й була першою з 1659 року дружиною спадкоємця престолу, в жилах якої також текла королівська кров. Кровозмішання, правда, не спостерігалося, оскільки Діана вела свій рід від Чарльза II та Джеймса II, які не належали до компанії предків принца.

Шлюбна епопея Діани тривала 11 років, після чого чотири роки пішло на те, щоб остаточно зважитися на розставання і оформити розлучення. Союз Діани та Чарльза з самого початку нагадував яблуко з червоточиною. Досить було глянути на цю пару — красуня Діана та непоказний капловухий Чарльз, — щоб зрозуміти, що це не казка, з цього шлюбу нічого путнього не вийде.

За логікою перший крок повинна була зробити Діана — втекти від Чарльза або закрутити роман з яким-небудь голлівудським суперменом. Але все вийшло навпаки — на сторону рвонув саме принц. Залишалося лише знизувати плечима: дружина — перша красуня, живи й радій — та де там!

У листопаді 1981 року офіційно оголошено про вагітність принцеси, а в наступному червні на світ з’явився принц Уільям Артур Філіп Луї. Попри критику в вищих колах, Діана вирішила прихопити малюка у свій перший офіційний тур по Австралії та Новій Зеландії, і це рішення було схвалене суспільством.

Другий син, якого назвали Генрі Чарльз Альбер Девід, а від початку було заведено називати принцем Гаррі, народився у вересні 1984 року. Обізнані люди натякали, що на цьому зупинятися не слід — майбутній королеві варто було б мати хоча б чотирьох синів, за прикладом королеви Єлизавети II.

Сама ж Діана зізнавалася, що не будує подібних прожектів — і щодо дітей, і щодо трону. «Часом мене запитують, чи стану я коли-небудь королевою, — відзначала вона. — Думаю, що навряд чи. Я взагалі не бачила себе ніколи в цій ролі. Я не хочу бути королевою Англії — я хочу бути королевою людських сердець». Дещо претензійна фраза, але в реальності сталося саме так.
З 1985 року шлюб Чарльза і Діани почав розвалюватися, планомірно набираючи обертів.

Вічний майбутній король відновив свій давній зв’язок з Каміллою Паркер-Боулз, на що Діана відповіла депресією, а потім і булімією, коли на нервовому ґрунті починаєш ковтати їжу, щоб підняти настрій, а потім штучно викликаєш блювоту. «Нас було троє в цьому шлюбі, а я не люблю натовпів», — згодом схарактеризувала той період Діана. Словом, все покотилося під укіс…

Після офіційного оформлення розлучення в серпні 1996-го Діана отримала одноразово 17 мільйонів фунтів стерлінгів, і щорічно їй були зобов’язані виплачувати по 400 тисяч.

Час над прірвою. Казка закінчилася

Ані краса, ані дивовижна популярність Діани не принесли їй щастя. Навіть посумувати вона не могла по-людськи, оскільки до неї постійно була прикута увага. Все життя Діани проходило під прицілом фотокамер, кожен її крок ставав приводом для громадського обговорення. Лише одне це легко могло призвести до психічного розладу.

Будь-який чоловік репродуктивного віку, що з’являвся в радіусі менше як два метри поряд з Діаною, відразу ж зараховувався в її коханці з усім належним прискіпливим дослідженням минулого, так само як і майбутнього. І все ж, коли Діана усвідомила, що від принца Чарльза їй чекати нема чого, вона почала звертати увагу на інших чоловіків.

Першим на очі потрапив її охоронець Баррі Маннакі. Згодом Діана стверджувала, що була щиро закохана в нього, але інтимної близькості у них не було. Втім, щоб цього не сталося, його оперативно перевели на іншу роботу. Через рік він трагічно загинув, а про цю подію Діані між іншим повідомив Чарльз.

Менш розпливчастими виявилися її стосунки з інструктором з верхової їзди Джеймсом Хьюіттом. Згодом цей «милий» чоловік написав дві книги спогадів, в яких реальні події рясно розбавляв вигадками. У пригорщі представників сильної статі, яких сватали в коханці Діани, варто, мабуть, виділити лише Джона Фіцджеральда Кеннеді-молодшого, в обіймах якого Діана нібито відчувала себе першою леді США. Тільки Америки їй не вистачало!

Навіть після розлучення Діана не отримала очікуваної свободи. Їй було дозволено з’являтися на благодійних балах і боротися проти застосування польових мін і поширення СНІДу, але на повноцінне особисте життя вона не мала права. Швидкоплинний роман з сином мільярдера Доді аль-Файєдом був розрекламований і розтиражований так гучно, що парочка могла дізнатися про почуття один до одного скоріше з газет, ніж у відвертій бесіді.

В моїй смерті прошу звинувачувати Доді аль-Ф.

Того фатального дня 31 серпня 1997 року приятель Діани зробив три помилки. По-перше, тоді в Парижі він діяв так, ніби йому будь-що потрібно було відірватися від небажаного «хвоста», наче вони з Діаною поспішали на зустріч з яким-небудь резидентом. Навіщо було пороти таку гарячку й обставляти свій від’їзд з готелю, як таємну втечу?

А Файєд все провернув в дусі голлівудського фільму про боротьбу з радянською розвідкою. Два «Мерседеси» перед готелем для відводу очей, ще один біля чорного ходу. «Доді взяв активну участь в забезпеченні заходів безпеки — адже він був босом», — свідчив згодом охоронець принцеси Тревор Ріс-Джонс, єдиний, хто дивом вижив після катастрофи.

І тут бос дав маху! Друга його помилка полягала в тому, що він посадив за кермо охоронця Генрі Пола, який був уже добряче напідпитку. Влізаючи в машину, він вигукнув з реготом: «Можете не намагатися — все одно нас не доженете!..»

Був і третій промах — дещо прозаїчний, але, можливо, вирішальний. Пасажири машини не спромоглися згадати про ремені безпеки. «Емад аль-Файєд і леді Діана Спенсер залишилися б живі, якби пристебнулися ременями безпеки», — йшлося в сухому вироку муніципального звіту…

Брат Діани Чарльз, той самий дев’ятий граф Спенсер, довідавшись про загибель сестри, без вагань звинуватив в тому, що трапилося, пресу: «Я завжди був упевнений, що газетярі врешті-решт знищать її», — виніс він свій вирок. Потім уточнив, що головна провина лежить навіть не на фотографах і журналістах, які переслідували його сестру, а на редакторах і видавцях, що платили солідні суми за сенсаційні знімки й репортажі. У кожного з них, підкреслив граф, «руки в крові».

Трохи заспокоївшись, Чарльз додав, що залишається лише радіти, адже його сестра перебуває в такому місці, «де жодна жива істота її й пальцем не зачепить…»

Андрій РУШКОВСЬКИЙ

Фото: shutterstock