Три книги для читання за кавою 1 січня 2022: вибір редакції
Серед літературних новинок, виданих нещодавно, ми обрали три книги сучасних письменників, які варто прочитати, аби рік став кращим.
Не читайте новин за сніданком, попереджав Черчилль, вони псують апетит. І це цілком вірно. Щодо новин. А ось одну з книг, що ми рекомендуємо, почитати ранком за кавою дуже приємно.
Заплутані стосунки: Саллі Руні “Розмови з друзями”
Це дебютний роман молодої ірландської письменниці, більш відомої українському читачеві за бестселером “Нормальні люди”. Він став своєрідним відкриттям літературного світу. На момент виходу книжки,яка потрапила у шорт-лист Букерівської премії, Саллі було 25 років. Але ця книга зечепить також і 30-річних жінок.
Книга «Розмови з друзями» (ВСЛ) читається на одному подиху, вона легка, грайлива, тендітна і дуже емоційна. Не зважаючи на те, що сюжет базується практично на розмовах, роздумах і відчуттях, а не на подіях – він сприймається дуже динамічно, не дає відпочити, поки не дочитаєш. В книзі є все, що вважається “модним” у сучасній літературі – лесбійські стосунки, самопошкодження, депресії, життя втрьох, бісексуальність, домінування жінки, складні стосунки з татом-алкоголиком і роман з одруженим чоловіком, а також натяк на химерну вразливість головної героїні – ендометріоз. Але Саллі торкається цих тем легко, ніби крильцем метелика. Попри таку кількість сюжетно-суспільних штампів книга вийшла живою, легкою і цікавою. Радимо дівчатам будь-якого віку для прочитання за кавою.
Молода поетка Френсіс (за поглядами комуністку) має подругу-лесбійку, яка колись за часів навчання у католицькій школі була її першим сексуальним досвідом, але зараз стосунки дівчат лише товариські. Богемні дівчата знайомляться з цікавою парою – журналісткою і актором. Френсіс безтямно закохуєтясь у першого чоловіка в своєму житті і починається складний роман з одруженим… Чи очікувати хепі-енду, і яким він може бути у житті без правил?
Літо, сонце, пубертат: Ніколя Матьє “Діти їхні”
З перших сторінок цієї книги не полишає дивне відчуття, що ти не розумієш смаків сучасних метрів літератури: за що, за що цьому роману присудили Гонкурівську премію? Оскільки перший, поверхневий шар цієї книги – це розпечені відчуття, бурхливий пубертат, з порушенням правил, бійками, таким ж вологим і розпеченим на сонці сексом, травкою і алкоголем. Таке собі тваринне, дуже тілесне життя.
Але якщо вмієш пірнати глибше, то знайдеш і “голу чесну соцальну правду”. Головними героями роману є саме хлопці у період дорослішання. Але ці хлопці — діти своїх батьків. Тих, що живуть у невеличкому містечку Арно, що виросло колись навколо закритого тепер заводу. Діти робітників і власників заводу.
Тут Матьє чесно і безжально змальйовує соціальну політику сучасної Франції, систему освіти, яка сортує дітей, аби вони залишались там, де є їхні батькі, покинутих на призволяще робітників, що замість робітничого братства – лише фальшива погодливість персоналу для послуг. Їхні діти наразі п’ють і б’ються, смалять траву, підпрацьовують наркоділерами, крадуть чи розкошують і марять сексом.
У побудові сюжету помітна циклічність – все повертається на круги своя, що підкреслює епіграф з книги Еклезіаста. Тобто справжня частина роману – це соціальний роман,чесний, суворий і зовсім не оптимістичний. Напевно за це книга і отримала Гонкурівську премію.
Якщо у вас діти-підлітки, читати обережно!
Класика в сучасному хутрі, або Обережно, українки!Леопольд Захер-Мазох “Венера у хутрі”
Цим твором видавництво #книголав відкрило серію з 12 класичних творів, які досі залишаються актуальними.
Відомо, що пристрасті чоловіків, які воліють кохати й страждати, подарував ім’я відомий австрійський письменник. Але книга зовсім не є одою мазохізму. Ідея, до якої веде автор, трохи шовіністична: жінки – споконвічні вороги чоловічої статі, кохання – боротьба, якщо ти не взяв верх, пропав. Що не дивно, бо Мазох писав в ті часи, коли вважалося, що істеричні напади у жінки викликають мандри матки тілом. Термін “істерія” походить саме від слова “матка” латиною.
Цікаво, що місце знайомства головного героя з жорстокою вродливицею – Прикарпаття. А сама “Венера” з її язичницькою жагою до життя – українка. Справжня відьма, як сказали б ми, знайомі зі збіговиськами на Лисій горі.
Читайте також:
Ход королевы и еще 3 книги Уолтера Тевиса, по которым сняты кинохиты
